Войти

ради себя

Похорони, пожалуйста, свое имя
где-то на дне океана, меж груды камней.
Я обязательно выберу нужное время
и приплыву, пройдя шквар испытаний и пережив сотни людей.

запусти самолетиком что-то до безумия важное,
то, что не можешь по проводам передать.
я поймаю, когда прилитит «посланье бумажное»
и до самого нежного заката обещаю на крыше той ждать.

сделай выдох в кафе на окраине
и перед последним глотком — закати рукава,
я понимаю, устал, но не ищи оправадние.
просто следуй, пожалуйста, следуй моим словам.

в тихий вечер, перед тем, как все образуется,
напиши что-то последнее, последнее для меня.
да, прости я немного слукавила, ничего к сожаленью не сбудется,
просто похорони свое имя на дне океана, меж груды камней, ради себя.

Там, где мы были и хотели бы быть. — блог Нек(ий)(ая) Е. на MyPage.Ru 

 

Комментариев: 0

н.н.

— Жизнь была бы намного легче, если бы нам нравились правильные люди. Те кого нам положенно любить.
— Нет, определенно нет. Она бы была рутиннее и скучнее, но не легче, отнюдь не легче.

Комментариев: 0

Надійніше визвати швидку допомогу

Час не ликує, потрібно це знати,
Щоб ложних надій собі не складати.
Людей врятують лише інщі люди,
Музика, книги, в театрі етюди.

Час не лікує — це пам'ятайте,
Коли стане гірко — про казку згадайте:
Бо так вже порібні людям речі казкові,
Дивовижні й насправді, насправді, зразкові.

Час не лікую, він дарую смиренність,
А з тим — танталових мук нескінченність.
Не слухайте тих, хто «швидкою» його називає,
Людей крім інших людей ніщо до життя не повертає.

Там, где мы были и хотели бы быть. — блог Нек(ий)(ая) Е. на MyPage.Ru 

Комментариев: 0

А я тобі не друг

Хіба я друг тобі, скажи?
Щоб ти оте постійно розмовляла,
Про те, про се, як ти не помічала той межи,
Щоб ти співала, говорила, жартувала.
Хіба я друг тобі скажи?

Та ні, ми випадково зітхнулися у старому метро,
Там, де жбурляє вітер легкі долі,
Там ти читала про велике й недосяжне, про Дніпро,
А я побачив сенс житя у твоєму подолі.
Я пам'ятаю, як випадково ми зітхнулись у метро.

З тієї миті я торкався лише думками тебе,
Але, бувало й так, що ти долоні до зап'ястя притуляла.
Я з розуму сходив в середені себе,
Та ти не знаеш, ти не знала...
Бо я торкався лише думками тебе.

Тепер скажи, хіба я тобі друг?
Щоб ти мене не обіймала й не цілувала?
Скажи, чим те закінчиться? куди нас приведе той рух?
Мовчиш. Чому? Ах, ти все знала?
Так я для тебе дійсно просто друг?

Навіщо ми тоді зустрілися у тому клятому метро,
Там, де жбурляє вітер різні долі?
Там, де читала ти про недосяжне й про Дніпро,
Навіщо притуляла ти свої долоні?
Навіщо ми зустрілись у метро?

Гаразд, ми вирішили — я для тебе просто друг,
Але, на щастя, ти не валсна над моєй любов'ю.
Давай, як Бродський заповів, про круг?
Бо, краще буду я ніким, чим бавитимешся зі мною.
І, ти пробач, бо я тобі не друг. 

Там, где мы были и хотели бы быть. — блог Нек(ий)(ая) Е. на MyPage.Ru

 

 

Комментариев: 0

Та я знаю, я знаю, що дура.

Я знову згадала про тебе,
Я знова не можу спати,
Тому нашепчи ти про те,
Як доводилось мене рятувати.

Нагадай, хто кого зрадив.
Хто ким награвся, хто судить.
Хто чиєю брехньою обідав,
Хто кого біль не розбудить. 

Хто вірив словам, а не діям,
Хто міг дуже довго чекати.
Хто не глядячи на події,
Тебе намагався кохати.

Нагадай, будьлська про те,
Хто тут награвся граблями,
Хто не шкодуючи себе
Був твоїми задушен словми.

Теперь розумієш чому, 
мені ото зараз не спиться?
Ні, не сумую, не думай,
Я просто хотіла б проститися.

Я б хотіла кинуть «вітання»
Нещадно у твоє обличчя,
Й кинуть його в час розставання,
Останнього, через півряччя.

Дуже дякую, мій гарнекький,
За те, що я пам'ятаю.
За груз отот весь важкенький
Котрий тепер відчуваю.

І ще, велика подяка,
Що ти найкращій сюжет мого болю.
Та я знаю, я знаю, що дура,
Але достатньо. Дай мені волю. 

Там, где мы были и хотели бы быть. — блог Нек(ий)(ая) Е. на MyPage.Ru 

Комментариев: 0
Нек(ий)(ая) Е.
Нек(ий)(ая) Е.
Была на сайте 4 марта 2016 года в 17:48
Читателей: 0 Опыт: 0 Карма: 1
Я в клубах
CSS | Design Пользователь клуба
CSS | Design
все 0 Мои друзья